МИЛУЄ КРАСОЮ-ОСІНЬ ЗОЛОТА
Купається небо- в сонячнім сяйві
На квітах,немов перли криштальна роса.
Замріяна пташка зорить в краї дальні
І милує, душу красою-Осінь Золота.
Плаче ,літо- літечко немов дитина...
Що загубила свою матір за гаєм.
Під проливним дощем промокла одежина
І поміж сизих хмар , сонечко виглядає.
Взяв,Верес за руку літечко красне
І веде,у своє царство -Осінь Золоту.
І розмаїв,багрянцем віти
-час прекрасний
Відлітають,журавлі...відлунює,кру...кру.
Баламут -вітерець роздягає берізку
З віт,зриває листя -пишні наряди.
З її очей, ллються струмочком слізки
Осінь ,окутала в пелену -тумани.
В осінь,пізні ранки ранні вечори
Паморозь ,холод пожирає квіти осінні.
За селом,чути журавлинні голоси
І кленовий жовтий лист згорає у тлінні.
Осінь,розсипає жовте листя ,як сузір'я...
Випромінює ,у барвах крони золоті.
Сонце,немов зіронька сяє поміж гілля
В танці, кружляє листя падає до землі.
Вітерець,заграє до красуні тополі
Розпатлав ,куйовдить її довгі коси.
Сонце, зігріває, її руки захололі
Засріблив , волос Листопад морози.
Плаче ,літо- літечко немов дитина
І хоче,на свій рай на берег річки.
Де дзвенить,водограй...шумить,яворина
Щоб ловити, мить щастя зорі до нічки.
М .Чайківчанка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893748
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.11.2020
автор: Чайківчанка