Терзає вітер листя на деревах,
Понівечить бажає ту красу.
Докучає, бентежить без перерви,
На відпочинок всі вони піду́ть.
Тріпоче листя, його біль вражає,
Воно, ще хоче бачити життя.
Іншого вибору мабуть немає,
Одна стежина - йти у забуття.
Зірваний лист, полинув у повітрі,
В ту далечінь його вітер поніс.
Замало часу прожив він на світі,
Набралося багато в нього сліз.
Буває нас кудись життя жбурляє,
В загадкову несе невідомість.
Ніхто й ніколи наперед не знає,
Чи зустрінуться там дні казкові?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893725
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.11.2020
автор: Валентина Ярошенко