Щось сильніше за тугу чи спомин,
Може фата-моргана цілунків,
Привило мене в осінні гомін,
На галявину пізніх дарунків.
Листопад, що прийшов передчасно,
Не чекаючи дозволу Місяця,
Шарудів під ногами густо-часто –
Тут невдах побувала тисяча.
Сумна береза вже скинула листя,
Віти мов сльози стигла повислі,
А на землі – суцільне намисто
Жовтим полум’ям, моє серце стисло.
22.10.1977
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893609
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.11.2020
автор: Левчишин Віктор