Пригорщі осінньої краси,
Назбираю я в свої долоні.
Нанижу намисто із роси,
На гіллі, ще яблука червоні.
Я зірву одне собі із них,
Смак його відчується медовий.
Осінь шле дарунки, ще для всіх
І чарують барви кольорові.
Прохолодно стало у саду,
Соловей там більше не співає.
Та до нього в гості я іду,
Він мене із радістю приймає.
Тихо так лиш листя шурхотить,
Килим вистеляє під ногами.
Мов вогні калина мерехтить,
Розмовляє з зорями ночами.
Загадкова ця осіння мить,
Та без неї було б нецікаво.
Інколи так серце защемить,
Зазвучать сумні в душі октави.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893576
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.11.2020
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)