Немов сорочечку…

Немов  сорочечку,  любов  з  душі  знімаю,
І  одягаю  на  близьких  мені  людей,
Від  цього  добре  так  і  легко,  аж  літаю,
В  садах  щасливих  із  рожевих  орхідей.
Душа  оголена,  проте  вже  завтра  зранку,
Нову  сорочку  їй  пошиє  серце  знов,
Яку  візьму  й  пройду  крізь  відстані  фіранку,
Щоб  огорнути  дорогих  людей  в  любов.
Запас  тканини  нескінченний,  я  це  знаю,
Сорочок  вистарчить  на  кожен  день    життя,
Які  ще  теплими  з  душі  клітин  знімаю,
Близьких  вдягаю  в  них  під  ритм  серцебиття.
***

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893512
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.10.2020
автор: Sukhovilova