Зблідле сонце очі мружить….

Зблідле  сонце  очі  мружить.
Мліє  неба  просинь.
Несподівано  так,  друже,
Ми  вступили  в  осінь.

Від  зізнань  нещиросердних
Лише  дрібка  солі
Розчинилася  сльозою
І  стіка  поволі.

По  краплині  поміж  рани,
Що  ятряться  болем.
Ниють  від  самообману...
Перекотиполем  

Дні  снуються  між  ночами,
Сиплють  листопадом,
Щиро  зрошеним  дощами.
А  прозорим  садом
 
Розтікається  серпанок.
Сріблить  віти-коси...
І  як  мітка,  наостанок
Нас  зустріла  осінь.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893496
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.10.2020
автор: Тамара Шкіндер