У нього не було нічого, окрім цієї гітари*

У  нього  не  було  нічого,  окрім  цієї  гітари,
А  ще  можливо  друзяки  Візбора,
Його  не  лякали  дощі,  грязюка,  хмари,
Якісь  протести  і  навіть  вибори  …
[i]
Приспів[/i]
[i]І  десь  народжена  з  ним  в  один  день
Так  хотіла  зустрічі,  обійм,
А  він  загублений,  чужий,  мабуть,  не  цей,
І  не  для  цих    її  солодких  мрій  …[/i]

Вчергове,  граючи  якісь  прості  акорди,
У  парку,  десь  на  лавці,  у  кутку,
Таких  не  ставлять  в  колір  на  біл-борди,
Такі  не  ходять  в  славі  у  вінку  …

За  партою  затісно  і  незручно,
Віршований  вже  затягнувся  діалог,
Покинув  те,  що  стало  раптом  скучним,
Ну  що  ж  буває  й  тимчасовий  епілог  …

Вірші  в  кутку,
Такий  увесь  машинний  ,
Гітару  теж  повісив  на  гвіздок,
Замовк,  затих,  небритий.  непокірний,
Не  там,  не  так  і  між  чужих  зірок  …

Якось  б  зустрів,  впізнаю,  не  впізнаю?
Старого  друга,  що  нам  з  ним  ділить,
Кудись  туди  в  минуле  зазираю
Де  Візбор  душі  втомлені  ціли́ть  …  

Тепер  буває  візьму  й  порівняю,
Що  мав  тоді  і  що  маю  тепер,
Радію,  що  мою  студентську  зграю
Не  проковтнув  тупий  есересер  …    

[i]*  Або  "Спогад  про  друга"[/i]

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893495
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.10.2020
автор: Дружня рука