Я хочу прихилитись до плеча:
Такого рідного, і дужого - такого,
Ми будемо про щастя це мовчать:
І буде в нас на двох одна дорога.
Сховай мене від горя і біди
Я сильною давно стомилась бути,
В цю казку щастя ти мене веди:
Я випила самотність як отруту.
Не страшно, серед смутку і тривог:
Мене теплом огорнуть твої очі,
І все в житті тепер лише для двох
Гадати, що там далі - я не хочу.
Як добре, коли поруч є плече
Ця ніжність рук, і ці уста гарячі,
В душі кохання будить ніжний щем
І я повірю, що від щастя плачуть.
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893449
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.10.2020
автор: синяк