Ти знову дощ прийшов до мене в гості,
Заплакав чомусь слізно у саду.
Мабуть виною всьому цьому осінь,
Вона довкіль розкидала листву.
Неможна вгамувати навіть вітер,
У нього теж мабуть душа болить.
Голівки посхиляли долу квіти,
А дощ про щось, під ніс собі бубнить.
В нічному небі десь поснули зорі
І місяць спати вже давно пішов.
Лиш неспокійні хвилі чомусь в морі
І серце, що тривожила любов.
Думками милий, я завжди з тобою,
Не має й дня, щоб ти не був у них.
Та коли дощ бере мене в неволю,
То у душі морозно й пада сніг...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893357
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.10.2020
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)