В душу падали листям єлеї,
Серце гріла пора золота.
Твої коси, як в мами моєї,
Була ж мама для мене свята.
Нас голубили верби з алеї,
Місяць рогом лукавий махав.
Розсипалися ямби… хореї,
Вітерець нас в яру повінчав.
Одягалися клени в лівреї,
Запалили вогнем рандеву.
Твої груди, як білі лілеї,
Лоскотали мій погляд вживу.
Згори падали зорі - камеї,
Осипали… на всю небеса.
Зачаровані звабою феї,
Хмелем мазали - медом вуста.
Досягнули межі апогеї,
Зацілую ж ті губи в меду.
У вібрації хвилі твоєї,
Розчинюся в тобі… пропаду!
Приспів:
Зорі темінь глибоко увись засівали,
Засинали стрижі в берегах.
Цвіркуни із діброви співали,
Вже потонула ніч в молитвах.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893315
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.10.2020
автор: Волиняка