Дитинство де моє гуляє,
В яких залишилось краях,
Воно, наївне, мрії ще плекає
Й до щастя прокладає шлях.
Ще десь гуляє безтурботно,
Та в радості проводить час,
Тоді, коли я йду скорботно,
Життям, не склалося що у нас.
Дитинство ще й казки читає,
Щось фантазує навіть в снах,
Хоч долі вже життя спливає
З болючим сумом на очах…
Та у дитинство не вернутись
З ним не гуляти вже в садах,
То ж намагаюся проснутись,
Щоб не впіймати новий жах.
Воно не було безтурботним,
Хоч свято й вірило колись,
В лише дзвінкі й щасливі ноти,
Життя, що з ним переплелись.
Дитинство десь моє гуляє,
Мабуть, у іншому житті,
Й струна душевна затихає,
Бо мрії вже давно не ті…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
29.10.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893275
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.10.2020
автор: Lilafea