Осіннє небо

Небо  старе  і  змарніле,
В  зморшках  тримає  образу,
Як  знати,  чорне  чи  біле,
Коли  перервано  фразу?

А  воно  всім  говорило,
Сонцем  сіяло  вгорі,
А  вечорами  вмикало
Зорі  –  нічні  ліхтарі.

А  воно  всім  промовляло
Любо  стрічало  пташину,
З  краю  чужого,  жаркого,
Кликало  всіх  на  гостину.

Гримали  грози  сердито
Щоби  хмарки  помирити,
Блискали  щоб  налякати
Спеку,  гірлянди-софіти.

Того  всього  вже  немає,
Небо  мовчить  і  зітхає,
Сонце  і  місяць  на  небі,
Сіра  куліса  ховає.

Вицвіла  осінь,  підступно,
Чорною  галкою  кряче,
Небо  старе  і  змарніле,
Шкода,  що  ось-ось  заплаче.

29.10.2020

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893268
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.10.2020
автор: Інна Рубан-Оленіч