Стежки життя, ми - подорожні,
Незвіданий чекає світ,
Хоча живу не мало літ
Дитина я ще і сьогодні.
З часом змінилися смаки:
Усе сприймається гостріше,
Так інколи дивує тиша,
Колись було все - навпаки.
Вже помічаєш кожну мить,
От зупинити як - не знаєш,
Її як диво відчуваєш,
Що павутинкою тремтить.
У Вічності, ця мить - життя,
Відчути, встигнути, спіймати,
Яке це щастя - мандрувати:
І вміти вибрати взуття.
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893229
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.10.2020
автор: синяк