Осіннє місто поволі затихає,
лягають сутінки в провулки та двори,
душа моя далеко десь витає
цієї депресивної пори.
Бруківка Бремена у мене під ногами,
в колодязь вулиць місяць загляда,
підперте небо шпилем і дахами
і хвиля Везера парусник хита.
Якийсь містичний сон — середньовічний Бремен.
Дивись, що раптом вийде гном з-за рогу.
Чи злого чаклуна ховає темінь,
чи вірного прочанина, що йде молитись богу?
Над тихим Пслом я згадую про Бремен,
що там бував — то дякуй за те Богу,
далекий Бремен чекаю я взаємин,
на скору зустріч і легку дорогу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893122
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.10.2020
автор: Микола Коржик