В останні жовтневі дні…
Догорають кленові листи?!
Ні! Насправді, згорають мости і
Спогади тліють в огні.
І повсюди холодні вітри
Жбурляють в карамелево-ніжні сни -
Титри моїй весні.
Вітри - то біженці з вічної мерзлоти,
Як натрусять в легені перші сніги
І я вкладаю в кишені нові вірші.
Найгірші - гонимі на аркуш вночі.
От, кажуть: щасливі не пишуть. Не пишуть...
А ми? Ми, одержимі хореєм і ямбом,
Народжені з геном пера.
Ми - мічені браком тепла.
Ми – по ГОСТу зразок нуля.
Неулюбленці долі - любителі рими,
Наодинці пройдем кілометри зими.
Якнайдалі. На грані. Чимдуж.
Ми - чужинці у світі споріднених душ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893110
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.10.2020
автор: Таня Дробот