Янка Золак, Я знов один

Один...  Я  знов  один,
Немов  забутий  в  полі  колос...
Де  щастя  радісних  годин?
Де  твій  пестливий  голос?

Де  погляд  твій  очей  палючих?
Де  пестощів  вогонь  живий?
І  ранять  серце  так  болюче
Кусочки  зламаних  надій.

Нема  тепла.  Його  з  собою
Забрала  ти.    Мої  думки,
Мов  хвилі  бурною  рікою,
Мчать  за  тобою  крізь  роки.

Янка  Золак
Ізноў  адзін  

Адзін...  Ізноў  адзін,
Нібы  забыты  ў  полі  колас...
Дзе  шчасьце  радасных  гадзін,
Дзе  твой  пяшчотны  голас?
 
Дзе  твой  пагляд  вачэй  палючых,
Тваіх  пяшчот  агністасьць  дзе?
І  раняць  сэрца  мне  балюча
Кусочкі  колішніх  надзей.
 
Няма  твайго  цяпла.  У  далі
Ты  павазла  яго  з  сабой.
Нібы  на  рэчцы  бурнай  хвалі,
Імкнуцца  думкі  за  табой.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893084
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.10.2020
автор: Валерій Яковчук