[i]На сонну воду
тихо ронить перли
медова врода
в хвилях самоти.
З небес доріжка – це її листи…
Кохання сум у почуттях завмерлих…[/i]
Любов зіткали
з місячного світла
та на поталу
хмарам віддали –
ті забруднили в чорноту смоли –
Селена від тих плям уся поблідла…
[i]Під блиск нефриту
на озерній гладі
красу розбиту
сумом огорта…
Та пише сріблом вічного листа –
Кохання відбивається в свічаді…[/i]
(Світлина - інтернет.)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893025
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.10.2020
автор: Білоозерянська Чайка