На асфальті троянди червоні,
Де проходить багато людей,
Ніхто квіти не візьме в долоні,
Не пригорне до своїх грудей.
На асфальті горять як гірлянди
Квіти сонця даровані Богом,
Може квіти ці це не троянди,
А любов що хтось кинув під ноги.
Вже в них листячко робиться чорне
Вони стали змарнівші,безсилі.
Не візьме їх ніхто,не пригорне
І не скаже:-Які ж вони милі."
На асфальті горять як гірлянди
Квіти сонця даровані Богом,
Може квіти ці це не троянди,
А любов що, хтось кинув під ноги.
Чому тут вони,хто його знає,
Може хтось недоніс їх до дому,
Може хтось загубив,так буває,
Що тут трапилось те невідомо.
На асфальті горять як гірлянди
Квіти сонця даровані Богом,
Може квіти ці це не троянди,
А любов, що хтось кинув під ноги.
Може було образливе слово,
Зупинитися були безсилі
І троянди упали до долу,
Ніби в чомусь вони були винні.
На асфальті горять як гірлянди
Квіти сонця даровані Богом,
Може квіти ці це не троянди,
А любов,що хтось кинув під ноги.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892986
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.10.2020
автор: Малиновый Рай