СИМФОНІЯ ДОЩУ


Вслухаюся  в  симфонію  дощу…
Сьогодні,  як  ніколи,  суголосся.
Від  «до»  і  «до»  у  вітру  пригорщу
І  нотним  станом  звільнене  волосся.
Живі  краплинки  ніжно  тчуть  парчу
Дощу.

В  обіймах  вітру  лину  на  край  світу,
У  водах  чистих  мій  дієз-  бемоль,
Удвох  з  природою  творю  палітру
Єства,  бо  в  тім  –  моя  сакральна  роль.
І  рук  не  вистачає  вже  пюпітру
Край  світу.

Краплинкою  і  ноткою  –  у  бриз,
У  буревій,  як  напнуті  вітрила.
Сама  для  себе  –  загадка,  сюрприз,
Коли  із  вічності  зростають  крила
І  не  боїшся  вже  скотитись  вниз
У  бриз.

Єство  твоє  –  у  крапельці  дощу.

                 5  березня  2018
(с)  Валентина  Гуменюк

 

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892970
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.10.2020
автор: палома