Триматимеш за руку так болюче.
За серце може ніжно потримай,
Бо так болить, тріпочеться жагуче.
Так хоче у казковий дивний край.
Там де немає болю, ані смутку,
Де ріками тече палке вино,
Де спів такий, що б'ється серце хутко
І пророста за мить мале зерно.
Так хочеться у той край подивитись,
Заглянути, хоча б в щілину. Ні...
Так хочеться там просто оселитись
І чути вітру голоси шумні.
За межі, десь за межі, ох за межі...
І відірватись од світу, від мережі....
П.с. Відчула обмеженість у спілкування, можливість тільки чути голоси рідних, які хворіють на корону ( а най би їй). Хвилююся за всіх, хто зараз теж відірваний від світу... реального.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892929
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.10.2020
автор: Ксенія О