У мохом поросле серце стікають октави й ноти,
Тужавіє соло вітру, густішає хор дерев.
Вихапуєш звуки світу - що-п'ятий, - десятий, - сотий,
Щоб вухом коштовний бісер низати на нитку-нерв.
І десь наодинці з небом, утишений громом духу,
Уштилений штормом Баха, дощу упокорений мов,
Посієш у землю ноти, на радість чужому слуху.
Філософи-сосни мовлять: " Свобода тече, як кров."
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892922
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.10.2020
автор: Сніг_на_голову