М. К.

У  мохом  поросле  серце  стікають  октави  й  ноти,
Тужавіє  соло  вітру,  густішає  хор  дерев.
Вихапуєш  звуки  світу  -  що-п'ятий,  -  десятий,  -  сотий,  
Щоб  вухом  коштовний  бісер  низати  на  нитку-нерв.  

І  десь  наодинці  з  небом,  утишений  громом  духу,  
Уштилений  штормом  Баха,  дощу  упокорений  мов,  
Посієш  у  землю  ноти,  на  радість  чужому  слуху.  
Філософи-сосни  мовлять:  "  Свобода  тече,  як  кров."

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892922
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.10.2020
автор: Сніг_на_голову