Афродіта мого небозводу

[i][b][color="#ff0000"]М[/color]ереживом  покритий  небозвід,
зітканий  із  пелюсток  гармонії  й  турботи,
тебе  зустріти  у  житті  наймиліша  із  думок,
тебе  зігріти  поглядом  у  вічності  оплоту...

[color="#ff0000"]А[/color]веста  флора  серед  лісів  мого  життя,
царівна  в  безвісті  палат  мого  серця,
королева  ночі,  сіяєш  блиском  почуття,
цвітеш  в  очах  моїх,  немов  сама  природа...

[color="#ff0000"]Р[/color]еве  на  місяць  гордий  лев,
зжимає  крик  усе  навколо,
згорає  мить  за  миттю  неминучий  шок,
від  ран  Любові  і  нектар  спричиненого  болю...

[color="#ff0000"]І[/color]  пісня  лине  по  крутій  діброві,
лунає  в  небі,  в  морі  і  в  польоті,
єством  твій  голос,  мов  дитячий  сміх,
а  слова  твої,  миліші  від  найзвучнішої  у  світі  ноти...

[color="#ff0000"]Н[/color]емає  сил  пручатись  від  надії  і  турботи,
що  погляд  твій  дарує  щастя  світла  навкруги,
запеленала  ти  собою  всі  мої  дороги,
не  стій  спиною,  лишень  повернись,  
і  я  все  на  світі  буду  здатен  побороти...

[color="#ff0000"]А[/color]фродіта  мого  серця  у  величі  вечірньої  зорі,
на  полюванні  серед  стріл,  із  наконечником  Любові,
все  стріляєш  і  не  спиш  від  влучань  по  мені,
і  щит  мій  випав  з  рук  моїх  від  крові  з  стріл,  твоєї  тендітної  роботи...
[/b][/i]

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892875
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.10.2020
автор: Дмитро Кудрявцев