planet caravan

ми  плинемо  нескінченним  небом.
зорі  нам  сяють  приязно,  мов  наші  друзі  та  подруги.
чорна-пречорна  ніч  зітхає,  і  знов  мовчить.
місяць,  здається,  спить,  і  уві  сні  усміхається,
а  часом  скидається:  [i]ой,  я  думав,  що  я  десь  падаю![/i]
хаха,  авжеж  ти  падаєш!  ти  падаєш,  та  не  впадеш,
ти  кружляєш  довкола  землі,  що  окутана  синім  повітрям.
повітря  –  то  суміш  газів,  і  саме  на  вигляд,  як  газ!

поки  внизу,  під  деревами,
землю  вмиває  передранковий  вітер,
срібне  зоряне  світло  відділяє  світанок  від  ночі.
ви  погляньте,  як  гарно!  що  ж,  минаємо  цю  красу
під  червоним  поглядом  марса,
і  вирушаємо  в  подорож  цим  неозорим  всесвітом

planet  caravan,  black  sabbath
https://www.youtube.com/watch?v=DW3pZjmS3rg

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892870
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.10.2020
автор: Bohuta_Julian