Той, хто поруч

Впусти  в  свій  дім,  налий  горнятко  кави,
Людині  втомленій  від  війн  богів  з  богами.
Заглянь  у  його  очі,  ніжно,  неквапливо,
Цю  мить  він  збереже  для  себе  шанобливо!

Торкнися  його  рук,  іди  по  венам,
Відчуй  як  серця  стук  гримить  шалено.
В  обіймах  ніжних  рук  міцних  забудь  тривоги,
Ти  пригорнись  й  теплом  його  зігрійся  до  знемоги.

Він  був  із  тих  хто  солить  не  куштуючи,  
Вона  із  тих  хто  п'є  лише  лате.
Стягає  в  купу  доля  протилежності  жартуючи,  
Вони  без  слів  подякуть  за  це.

Він  мало  говорив,  все  лиш  по  суті,
Вона  неслась  туди,  де  вирує  життя.
Вдавав  байдужість  до  краси  її  -  до  люті,
Чому  ж  так  сталося,  що  досі  нічия?!

Вона  ідей  нових  завжди  потребувала,  
Могла  й  хотіла  дати  людям  всю  себе,
Гналась  шукати  щастя  у  місцях  де  не  бувала,
Всміхалась  ніжно  і  не  знала  що  йому  в  душі  шкребе.

Хто  він  їй  є?  Коханець,  друг,  знайомий?
Чи  може  тінь  з  минулого  життя?..
Ким  би  не  був,  він  просто  буде  поряд,
Без  докорів,  без  болю,  без  вагань.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892838
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.10.2020
автор: Serdyta_Sova