А Я ВПЕРЕД ІДУ…

                 Давно  я  народилася,
                 багато  літ  живу...
                 Боюся  зупинитися,
                 бо  як  спинюсь  помру...
                                         Усе  життя  у  поспіхах,
                                         спливав  за  роком  рік,
                                         в  роботі  і  у  досвітках,
                                         не  рахувала  літ...
               І  праця,  і  сім"я  моя,
               сніданок  і  обід...
               Майже  завжди  спішила  я
               і  пізнавала  світ...
                                         Спинитись  не  боялася,
                                         та  й  часу  не  було...
                                         Багато  працювала  я,
                                         щоб  все  навкруг  цвіло...
               І  праця  моя,  й  поспіхи
               в  минуле  відійшли,
               лишились  лише  спогади
               про  ті  роки  й  часи...
                                         За  вік  свій  наробилася,
                                         у  праці  знов  живу,
                                         я  працею  втішаюся,
                                         вперед  з  нею  пливу...
               Уже  не  поспішаю  я,
               літа  мої,  літа,
               хоч  ще  мені  й  не  віриться,
               що  я  уже  не  та...
                                         В  городі  колупаюся,
                                         і  в  хаті,  і  в  садку,
                                         спинятись  не  збираюся
                                         я  на  своїм  віку...
                 Сьогодні  я  зізнаюся,
                 що  білий  світ  люблю...
                 Хоча  вже  й  спотикаюся,
                 лише  вперед  іду...
                                         Вмирати  не  збираюся,
                                         хоч  важко  нині  жить...
                                         Сльозами  не  вмиваюся,
                                         чари  ловлю  щомить...
                 Отак  не  поспішаючи
                 я  все  ж  таки  живу...
                 Судьбі  я  довіряючи,
                 надіюсь  не  впаду...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892828
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.10.2020
автор: геометрія