НЕ СПИТЬСЯ В ЗРЕЧЕННІ

Не  спиться  в  зреченні  щоденнім  в  ніч,
Якесь  чаклунство  в  серце  і  до  віч  -  
На  тебе  подихом  холодним  мім
І  щось  важливе  в  погляді  німім…

І  мозок  –    наче  стиснений  рукою,
І  досі  невідомий  вбивчий  чіп.
Протистояння  в  тім  нерівнім  бою  –  
Страшніш,  ніж  жахів  найкрутіший  кліп,
Що  в  часі  виткався  уже  канвою.
Хтось  скаже:  боротьба  з  самим  собою…

Десь  оступився,  випав  за  поріг,
Забувши  про  баланс  і  рівновагу…
Оголює  вже  місяць  гострий  ріг
І  ледь  підморгують  «небесні  ваги»
Лиш  ти  шукаєш  вічний    оберіг,
А  Бог  ступив  давно  на  твій  поріг.

 15  серпня  2017
                                               
(с)  Валентина  Гуменюк


   


адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892744
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.10.2020
автор: палома