Батьківський сад,рясніє весь плодами,
і грає,як веселка - кольорами.
У молоді літа,цей сад батько заклав,
а сад в роки віддячив - тодішнім дітлахам.
Роки пройшли,вже внуків радує цей сад,
і сивий батько сміється,бо теж рад.
Що внуки,не тільки діти,дякують йому,
ще садом цим,навчив нас всіх життю.
Він думав,дітлашні своїй,так догодити-
але і внукам радість зміг,таку зробити.
І садом цим,без слів такі сказав слова-
не думай за сьогодні а думай,про завтрашнє життя.
Нехай сьогодні,життя йде інколи в бурях,
і за майбутнє,ми відчуваємо не зрозумілий страх.
Живи,та йди до цілі - через усі незгоди,
май віру в себе і ти,усе і всіх побореш.
А сад батьківський й далі радує плодами -
можливо й наших з братом внуків,радувати буде далі.
Можливо і наші з братом голови,коли будуть сиві,
подякують і нам,за щось - вже,покоління молоді.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892714
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.10.2020
автор: Бабич