Щось не спиться мені.Чому?
Я думки поміж хмар відпускаю,
І летять десь у безвість. Кому?
Це й сама я , напевне, не знаю.
Я в уяві гортаю дні,
Місяці, і роки листаю,
Мов наснилося все мені.
Чому так? Я у ночі про це спитаю.
Пригадала вокзал для двох,
І вогні на пероні в зажурі,
Нам здавалось в цю мить для обох
Ліхтарі тут якісь похмурі.
Доторкнулося струмом тепла
Те красиве і ніжне кохання,
Що сакрально душа зберегла,
І бентежить у час мовчання.
Я шукаю в пітьмі ліхтар.
Бачу - місяць вже хмарою вкрився,
А той спогад - німий бунтар
В сонній тиші на мить зачепився.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892677
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.10.2020
автор: Світлана Воскресенська