Загравала краплинка дощу із листочком вишневого саду,
А калина в чарівнім вінку дарувала доречну пораду,
Сум тихенько ховала під кущ, щоби ближче побуть до вологи
Та її дивувала весь час світанкова осінняя врода
Ніжна грація, світло краси все тонуло і вабило долі,
Як змагання зі світом весни, славши враження дивно казкові,
Небо ніжно схилялось униз, нам даруючи синь і безмежність,
Неймовірно привабливий час, у якім чарувала бентежність
Ми завмерли на деяку мить, нас вражала краса світанкова,
Небо слало небачену синь - було справді, неначе казкове,
А земля, ніби ненька ласкава подих люблячий в серденька слала
І від щастя душа завмирала, бо красу почуттів відчувала.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892668
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.10.2020
автор: Наталі Косенко - Пурик