Напередодні

                                           [i]«  Не  дай,  Боже,  виживати
                                                                     у  часи  перемін...»[/i]
                                                                                                     Парафраз  
Мариться  поезія  природи,  
поки  ще  у  пам’яті  жива
на  свої  капризи  і  дива  –  
то  негода,  то  ясна  погода...  
та  не  цим  забита  голова:
на  любов  уже  немає  моди,  
нині  на  елегії  жнива.  

І  поети  силосують  книги,  
вірячи  всерйоз  і  жартома,  
що  на  них  очікує  юрма,
наче  неминучої  відлиги  –  
осінню  скресаючої  криги,  
бо  зимою  вибору  нема.  

Іній,  завірюха  і  замети  
поміняють  сенсори  доріг:
гальма,  знаки  –  долі  оберіг...  
і  у  спілці  вирішать  поети,  
що  пора  узятися  за  сніг.  

Та  на  те  і  воля...  у  дорозі,
де  еліту  обирає  край,  
а  чума  рішає  на  порозі,  
хто  –  у  пекло,  а  кому  –  у  рай.  

Бо  у  голові  –  нерозбериха,  
як  міняти  горе  на  біду
і  не  замерзати  на  ходу.  

Та  у  гільдії  поетів  тихо.  
Може  їх  не  зачіпає  лихо?  

Може,  я  видумую  біду?

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892638
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.10.2020
автор: I.Teрен