Сходить сонце десь за небосхилом

Сходить  сонце  десь  за  небосхилом,
Хвилює  море  ніжним  дотиком  своїм,
Те,  яке  стало  вже  для  когось  тихим  тилом,  
А  може,  домом  й  прихистком  чиїмсь.  

Сходить  сонце  неквапливо  і  яскраво,  
А  з  ним  і  радість  днів  нових,
Та  чомусь  це  людству  часто  не  цікаво,  
Заблуканому  в  полоні  дум  сумних  й  пустих.  

А  час  промінням  стукає  в  віконця,  
Неначе  море  вирує,  бурхає,  шумить,
Щоб  ми  пробуджені  ніжним  дотиком  сонця  
Не  змарнували  цю  даровану  вічністю  мить!  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892536
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.10.2020
автор: Вікторія Воля