[i]Майбутнє не можна передбачити,
Але його можна побудувати…[/i]
Війна, хвороби, смерч вогнями…
У чварах люди і країни,
Тож зійде Божий Син з вершини –
бо людство сповнене гріхами…
Пекельна у серцях безодня,
Забули Сина і Отця ми,
Брехня та заздрість між братами –
Чекає суд на нас Господній.
І прагнемо всі благодаті
У справах, помислах невірних.
Вже так наблизились до прірви,
Що жити праведно не здатні.
Спимо в химерній ми безпеці,
Природу знищивши вельможно.
Печать гріхів на нас безбожна –
диявол ситістю сміється…
Та згинуть всі людські пороки,
Як упаде вогонь із хмари –
І не уникнути нам кари,
У кого віра неглибока.
Дощ, землетруси – три дні будуть
Карати душі, що купились…
Та віруючим дасть він милість,
І зійде Сонце світлим людям.
Відкриють Ангели з блакиті,
Світ Царства Божого вцілілим –
Бог є Любов – у ньому сила…
Молімось… за життя в тім світі…
(Картина "Армагеддон" - інтернет.)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892491
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.10.2020
автор: Білоозерянська Чайка