Небо дихає


       Поема


1

Гинуть  смартзаводки
згинуть
в  смартпроводках
Боже,  я  ж  в  Тебе
                               не  крав?
Чого  ж  Твоя  правда  —
                               така  солодка!!
Майже  що  —  небо  Тобі  віддав.
Да!
Що
Тобі  кажуть  —  що
в  Тебе  борода?
Дай  мені  вилити  людям
в  жовтні
Твою  небесну  солодкість!!


Я  ж  то  життя
в  Твоїм  небі  літав...
Правда  та,  кажуть,  й  правда  та.
Правду  скукожують  у
смартдоводках  —
я  би  людям  небо  подав.
Це  ніби  купол  на  змогилену  душу
                               поклав:
а  Твоя  цільна  правда  —
солодка!!
Як  добра  юність!  й  цю  небозвід
                               обридав.  —
Зараз  подають  на  весь  зліт  патрони  —
                     «Люди,  отямтесь!  —
                     ось  жовтень  —  і  ви  засинаєте  —
                     точно  як  мої  вазони!..»


Хто  це  від  Духа
суть
утягнув,
світ  від  Бога  —  в  дрібність  покрав?
Я  ж  в  Тебе  світу  не  крав?
Цільна  Твоя  правда  —
тільки  й  солодка
світ  любові  й  добра
візьми  моє  серце
й  тих  що  по  наводках
в  проводках
і  наддоводках  —
Ти  у  моїм  серці  —
дай  їм  небесну  Твою  солодкість!!


2

Слово  Боже  засяє
радість  фортеці  знімає
гради  вишні  любов  бере
гради  нижні  любов  бере
ворота  і  двері  —
усі  відчиняє!


ліс  шумить
бо  Слово  збудовує
й  Дух  —
проникає!..
кліматить?  —
кліматить!!


клімат!  —
до  Бога  втрапляє!..


3

майже
сорок  п’ять  книг
а  нема  гіркоти
солодко,  Боже,
в  них  дихаєш  —
Ти


4

то  прости!
мабуть  ще  нема
в  них  Небес  висоти!
Простоти  б!
тож  Ти  раніше  —
мене  простив...


5

небом  Ти  дихаєш
небом  хай  пишеться:


Усмішка  Божа  є  Ти.

Світ  закашлявся!  —
серце  запрацювало.
Ніби  серце  світу
             простив.

21.10.2020,
Київ

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892404
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.10.2020
автор: Шевчук Ігор Степанович