Падати не боляче було мені...
Єдиний раз коли горіло,
летіла вниз, а думала угору,
хотілось знати, де моя опора?
Чому пусто́ти були для мене головніші?
забави й радості кортіло
та стерлась та межа покору,
хотілось знищити душі моєї втому.
Думки навічно занепали
у ящиках пустоти запалали.
Опали принципів кайдани
і вмить стягнулися серцеві рани.
Дивлюсь униз, а там гербарій,
можливо, то душі нікчемної сценарій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892402
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.10.2020
автор: Anbkooo