Несподівана зустріч (проза)

Сидіння  біля  монітора  ….  От  вже  ця  давня  ще  шкільна  мрія  нікуди  не  йти  ….  Сидіти  вдома  у  теплі  …  Оманлива  мрія.  Життя  у  моніторі  виявилось  не  таким  уже  й  чудовим.  
Раптом  монітор  загорівся  несподіваним  світлом.  Найцікавіше,  що  я  цьому  зовсім  не  здивувався.  І  можливо  навіть  чекав  цього.  На  мерехтливому  екрані  чітко  виступали  контури  жіночого  обличчя.  Зовсім  незнайомого  обличчя.  Не  було  ані  переляку,  ані  особливої  радості.  Дивно,  але  у  мене  не  було  і  жодного  здивування.  Мабуть  через  пандемічну  звичку  постійно  сидіти,  втупившись  у  його  віконця.  
Що  ж,  людина  мабуть  перенаповнила  своїми  емоціями,  примхами,  нервами,  можливо  неспокоєм  цей  новий  інший  віртуальний  світ.  Якому,  можливо,  це  зовсім  не  сподобалось,  якому  можливо  стало  тісно  в  його  впорядкованості,  передбачливості.  Звиклий  мозок  одразу  почав  шукати  пояснення.
- Так,  ти  правий.  У  вас  цікавіше.  Ми  це  зрозуміли  давно.  
Ще  й  цей  голос.  Щось  дуже  близьке  з  далекого  минулого.
- І  тут  ти  правий.  Ми  вирішили,  що  так  ми  зможемо  швидше  знайти  спільну  мову.  Уяви  собі,  що  монітор  раптом  заговорив  би  до  тебе  голосом  якогось  Джегурди.
«Ще  й  жартує»,  -  подумав  я.  
- Навіть  не  намагайся  ховатися  у  свої  думки.  Все,  що  ти  говориш,  можна  прочитати  у  кожній  твоїй  клітині.  Все,  що  ти  відчуваєш,  теж.  Ви,  люди,  такі  ж,  як  і  ми.  Складаєтеся  з  мікрочастинок,  які  є  одним  цілим.  Але  кожна  частинка  невід’ємна  і  дуже  важлива.  
- Може  й  так.  Я  думаю,  що  книжки  з  фізики  -  невід’ємна  частина  твого  віртуального  єства  ….  
Що  ж,  якщо  це  навіть  уява,  то  чому  ж  не  пограти  у  цю  гру.
- Але  нам  цікаво  не  це.  Нам  цікава  ваша  нераціональність,  непередбачуваність,  здатність  втекти  від  реальності.  Нам  цікаво  у  вас  те,  чого  немає  у  нас.  Ви,  люди,  не  розумієте,  що  ваша  цінність  у  тому,  чого  немає  у  інших.  
- І  вам  потрібно  це  у  нас  позичити?
- НІ,  навчитись  ….  Я  тому  і  тут  …  
- Хіба  можливо  навчитись  нераціональності  ?
- А  я  спробую  ….  Для  цього  я  і  жінка  якоюсь  мірою  ,чи  не  так?
- Ти  думаєш,  що  жінки  переважно  нераціональні,  а  чоловіки  раціональні?  
- Так  думаєш  ти,  а  лише  блукаю  зараз  у  твоїх  думках    ….  
- Ось  подивись  навколо.  Скільки  кольору  в  осені.  Чи  раптом  теплий  дощ  взимку.  Чи  на  весь  цей  хаос  хмар  у  небі?  Це  ж  теж  нераціонально  ….  Вони  б  мали  ходити  рядочком,  в  потрібні  години  ….  
- Так,  але  сонце  сходить  завжди  вчасно,  місяць  не  гасне  …  
- Ти  бачиш,  що  навколо  нас  стільки  всього  і  раціонального,  і  нераціонального  …  Тож,  хіба  ми  можемо  бути  інші?!
- Тож  ви  лише  органічні  …
- Так.  Найцікавіше,  що  ви  теж  мали  б  бути  органічні  зі  світом,  частинкою  якого  є.  Бо  ви  ж  наче  наше  творіння?
- Ні,  ми  не  ваше  творіння.  Ви  використовуєте  нас,  так  само  як  ми  можемо  використовувати  вас.  Що,  наприклад,  роблю  я  зараз.  Чи  не  так?
- Ти  скажеш,  що  «ви,  віртуальність,  створили  нас»,  щоб  здобути  доступ  до  нераціонального?
- У  нас  багато  хто  саме  так  і  думає.  Хтось  підказав  людині  створити  перший  комп’ютер,  першу  мережу.  Як  там  у  вашого  професора  Кайку?  Печера,  свідчення  успіхів  у  мисливстві,  збирання  пліток.  Чи  ти  хочеш  це  заперечити?  
- Але  ж  комусь  завжди  було  байдуже  до  успіхів  у  мисливстві  і  той  хтось  дивився  на  це  лише  як  необхідність.  Комусь  завжди  було  байдуже  до  пліток,  але  його,  мабуть,  губила  ця  байдужість,  бо  плітки  поверталися  проти  нього.  
- От  бачиш,  ти  говориш  про  нераціональних  …  Це  найбільший  винахід  наших  вчених!
- Ти  мене  здивувала.  Якщо  це  ваш  винахід,  то  скористайтесь  кодом  нераціональності  і  створіть  собі  таку  ж  нераціональну  людину.  
- Боюсь,  що  це  побічний  ефект,  випадковість  ,глюк  системи,  як  любите  казати  ви  …  Нам  потрібно  знайти  якусь  надмірно  нераціональну  людину  і  записати  її  код.  І  я  хочу  попросити  тебе  допомогти  мені  її  знайти.
- Що  ж  це  має  бути  за  людина?
- Ви  вважаєте,  що  нераціональний  –  це  позбавлений  розумного  підходу.  Ми  вважаємо,  що  нераціональний  –  це  надмірно  емоційний,  чутливий,  вибуховий,  нетрадиційний.  Що  є  раціональним  для  більшості?  Не  виділятися  з  загальної  маси,  розуміти  успіх,  як  його  розуміють  інші,  намагатися  його  досягнути  у  спосіб,  як  це  розуміють  інші.  Колись  закоханість  у  класичну  музику  була  раціональною.  Тепер  ні.  Колись  було  нераціональним  тратити  час  на  вірші,  тепер  це  також  не  надто  раціональне  заняття.  
- Чому  ж  тоді  тобі  не  прийняти  образ  людини  і  не  спробувати  чинити  виключно  нераціонально?
- Ти  хочеш,  щоб  я  стала  звичайною  жінкою  з  захопленнями  подорожами  всупереч  всьому,  неймовірною  любов’ю  до  квітів,  поезії,  мистецтва,  музики.  Ти  хочеш,  щоб  я  стала  жінкою,  що  танцюватиме  раптом  серед  листя  у  парку,  бо  їй  почулася  музика.  Жінкою,  яка  шукатиме  спалаху  серця,  а  не  дорогих  подарунків,  шукатиме  неймовірного  у  минулому  і  ще  неймовірнішого  у  майбутньому.  Яка  зустрічатиме  посмішкою  новий  день  і  засинатиме  з  нею.  Яка  раптом  покинувши  стабільність,  успіх,  розкіш,  помчить  у  чужий  далекий  світ,  бо  там  її  серце.  
- Я  думаю,  що  це  був  би  готовий  код  нераціональності.
- Ти  навіть  не  знаєш,  наскільки  трагічно  це  все  б  стало  для  тебе.  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892394
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.10.2020
автор: Дружня рука