Лежить Троянда на снігу,
Бездушно кинута від болю,
Не стріне більш вона Весну,
Чиюсь ще поєднавши долю.
Пелюстки-губи в ту пургу,
Лиш вітер потайки цілує,
Не бачить світ сліпий тугу,
Та навіть й стогону не чує…
Лежить Троянда на снігу,
Чим перед Богом завинила,
Що мовчки гине на шляху,
Хоча насправді не пожила…
Замерзне в самоті дарма,
Покинута в ту безнадію,
Адже піднятись знов сама,
Щоб далі йти вона не вміє..
Лежить Троянда на снігу,
Затоптана та бездиханна,
А мріяла ж про теплоту,
Що даруватиме кохання.
То ж не кидаймо в небуття,
Отих, дарований для щастя,
Хоч згіркле й каверзне життя,
Пройти ним заново не вдасться.
Лежить Троянда на снігу,
Босоніж мерзне й помирає,
Так прожила, як мить одну,
Й за що загинула не знає…
Безгрішна, ніжна, мов свята,
Шляхетний цвіт опав буденним,
То ж сенс свій так і не знайшла,
Прощається з життям даремним.
Лежить Троянда на снігу,
Нага самотньо крижаніє,
Бо марно виглядать й сльозу,
Що воскресити ще зуміє…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
21.10.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892385
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.10.2020
автор: Lilafea