Наче в казку, вдивляюся в тебе,
Королево святих моїх літ,
Що любов боронили, як леви,
І тремтіли над нею, мов цвіт
Почуття не згасає з весною
На підступних життєвих шляхах.
Ти мені заступила собою
І зневіру, і розпач, і страх.
Жінко! Доле моя незбагненна!
Чим віддячу тобі при житті
І за слово, тобою натхненне,
І з тобою - часи золоті?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892383
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.10.2020
автор: Мацикур Володимир