Усе раптове з сенсом є потайним.
Воно єднає наші душі рвані.
І навіть чорний кіт не є тут зайвим,
Магічний кіт, що очі в колір твані.
Ти йшов назустріч, весь у телефоні
І я також , зіткнулись лоба в лоба,
Як із життів що мИнули знайомі,
І ми залипли поглядами оба.
Але той рейвах, треба на роботу,
Чом номер не спитав? Цей шанс даремний?
Чому ми не зустрілися в суботу?
Як вічність мить і перехід підземний.
А я тебе шукала в інтернеті,
Вдивлялася в обличчя перехожих,
Загублене кохання на планеті!
Без нього зимно і немає схожих.
Я йшла додому.Кошеня чорненьке,
Замерзле, мокре вибігло під ноги.
Я підібрала, хворе і одненьке.
Отак перетинаються дороги.
На ранок віднесла його в лікарню .
А там...ще чорний кіт! І ТИ був поруч!
Так! Це був ти, замріяний мій дурню!
Мойого знайду лікував власноруч!
Тепер аж два кота і гвалт щоночі!
Кохання наше цю створило зграю.
Блищать смарагдом в колір твані очі.
Вони до щастя, я тепер це знаю!
Оксана Самохліб 2020,@Kseni Berkeli
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892337
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.10.2020
автор: Ksenia Samohleb