Всміхнулась у сонячних променях осінь,
Знайшовши у тиші розраду, щось просить.
Авжеж, не дощів, не морозяних ранків,
А теплих, мрійливих, солодких світанків.
Накинула шаль золоту на діброви —
Втішаються клени канадські, цукрові.
Чи хоче вона злим вітрам на поталу
Пустити листки, — як спинити навалу,
Не дати їм впасти безжально під ноги?
В природі закони існують, тривоги…
У сумнівах осінь, що миті вмирущі,
Допоки гадає на сонячній гущі. 20/10/20
Світлина автора.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892325
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.10.2020
автор: Lana P.