В гірких стражданнях вужчає дорога,
Товчеться в ілюзорності бажань
Зневірена і втомлена небога,
Котрій накреслено нових пізнань –
Як той непослух Йони та облога.
Служіння потім Ягве без вагань,
Коли із риби вибрався…Без Бога
Усе – марнота, немічність старань.
Для розуміння – хоч малого лазу,
Як сліпота і темінь у душі…
Окрилена, з висот вбирає фрази
Від Духа вільного – не в кунтуші
Мирських регалій, кілерних одразу,
Чи мріях слави й золота паші…
Хворобу легше, ніж таку заразу –
З душі зривати грубі бандажі.
Здійсниться це відразу, а чи згодом,
У кожного і мудрість, і життя.
Жевріє доля під небесним кодом,
Наповнена гріхів і каяття –
Для кожного, для всенького народу.
Так мало вибраних… Коли б знаття…
Не варто в зла брехні шукати броду
Й бездумно – в чорну темінь забуття.
Віки очищень у всіх колах роду,
Щоб світлом просвітити це життя.
Лиш вибрані побачать Божу вроду.
24 вересня 2017
(с) Валентина Гуменюк
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892320
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.10.2020
автор: палома