А осінь знову сіє дощами,
Вона вибілює брудну линву.
І стугонить темними ночами,
Вишиває дивовижну канву.
Оголює дерева вітрами,
Разом із річкою в море біжить.
Ніжно колише день біля брами,
І скоро білизною засніжить.
Осінь крокує так розмаїто,
Із падолистом на землю летить.
Прогнала далеко тепле літо,
Наші душі стужою холодить.
Осінь наче вередлива пані,
Сонцем гріє, плаче із дощами.
Ходить у золотому жупані,
І танцює танго із вітрами.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892307
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.10.2020
автор: Віктор Варварич