Повзе туман в яруги тихо,
повзе, неначе суне лихо,
від нього дрібно плаче стріха,
а він повзе, як басурман...
Натягне лук, запустить стріли,
і серце, що ще нині жило,
свою стрілу умить зустріло,
і захлинулося від ран...
Колише вітер лист зів'ялий,
крутиться в люльці хлопець мАлий,
зневірені Христа розп'яли,
надію викохав тиран...
На сході небо посіріло,
лист жовтий тінню хмара вкрила,
червоним стріха відсвітила,
і сонце вийшло на таран...
Світило сонечко сумлінно,
уздовж дороги на колінах,
стояли ті, що також тлінні,
три жмені кинуть на курган...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892259
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.10.2020
автор: