white innocence

вона  йшла  додому  з  якогось  заштатного  фестивалю,
зовсім  не  схожа  на  дівчат,  що  там  зазвичай  ошиваються.
ну,  ви  знаєте  ці  фестивалі:  наркотики,  гори  сміття,
пияцтво  та  розпуста  на  співочому  полі  кохання.  –

кажу,  не  схожа.  вона  була  половинкою  мого  серця,
вона  була  господинею  притулку  моєї  душі.
кумедна  то  річ:  серце  старого  бурлаки;
чарівна  й  незбагненна  річ:  невинна  привабливість  юности.

ви  погляньте,  як  вона  йде!  як  два  ангели  в  білій  невинності.
і  ось  один  ангел  махає  мені  рукою,
а  другий  вже  підбігає,  та  й  стукає  у  віконце.
і  я,  примружившися  з  необхідности,  бо  сонце  сліпило  очі,
намагаюся  збагнути,  хто  вона:  пересічне  дитя  дев'яностих
чи  моя  небезпечна  фантазія,  що  зайшла  занадто  далеко.
–  біла  невинність!  так,  вона  була  точним  втіленням
білої  невинности,  запевняю  вас  переконливо.

ідеальна  дірочка  була  в  її  панчосі:
та  дірочка  була,  як  вікно  до  дівочого  серця.
її  коси  були,  наче  два  золоті  водоспади,
і  якби  я  пройшов  через  ті  золотоносні  потоки,
став  би  казково  багатим  і  духовно,  й  матеріяльно.
каже:  мене  підкупили  номери  твоєї  машини.
так,  вони  теплі  й  безпечні:  такі,  як  власне  й  я  сам.
раптом  мені  здалося,  я  везу  її  десь  на  ринок
продавати  під  гаслом  "остання  сенсація  дня".
кумедна  то  річ:  сумління  самотнього  пса  пустелі,
зворушлива  річ:  біла  невинність  юности.

вона  опустила  скло:  дивіться:  моя  рука
борознить,  наче  плуг,  безпритульні  потоки  ночі.
я  бачив,  як  зовнішній  холод  ластиться  й  лиже  їй  пальці,
я  відчував  свій  обов'язок  зігріти  їх,  і  негайно.

очевидно,  вона  нічого  конкретно  не  прагнула.
то  було  очевидним  навіть  для  мене.
я  щось  робив,  щось  роздивлявся,  чогось  чекав.
вона  вже  бувала  в  таких  обставинах,  найпевніше.

я  почув  обіцянку  –  це  точно.
мені,  безперечно,  було  пообіцяно  рай  на  землі.
можливо,  я  став  випромінювати  задоволення  і  самовпевненість,
та  я  зрозумів  все  правильно,  і  зрадів,  як  тупий  баран.

вона  торкнула  моє  коліно;  я  зупинив  машину.
вона  відчинила  двері,  й  далі  пішла  сама.
яка  ж  сміховинна  річ:  людська  портативна  мудрість!
–  так  само,  яка  дивовижна  біла  невинність  юности

white  innocence,  jethro  tull

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892245
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.10.2020
автор: Alisson