Лореляй (переклад з нім. )

Не  знаю  що  стало  зі  мною,
Чому  ходжу  такий  сумний;
Не  дає  мені  спокою
Одна  казка  із  давніх  часів.

Де  вершина  гори  палахкотить
У  сонця  багрянім  заході,
Тихий  Рейн  в  сутінках  мерехтить,
Й  теплий  вечір  уступає  прохолоді.

Там  дівчина  дивної  краси
Згори    на  хвилі  споглядає;
На  сонці  виблискують  її  прикраси,
Вона  золоті  коси  розплітає.

Веде  свій    золотий  гребінець,
Співаючи  пісню  казкову.
Та  пісня  звідусіль  луна
Могутньо  і  загадково.

Чоловік  в  маленькому  човнику
Вже  й  про  скелі  підводні  забуває.
Він  дивиться  вдалечінь,  кудись  вгору,
Великий  жаль  його  проймає.

Знаю,  що  хвилі  накотили,
Він  з  човном  на  дні  поліг.
І  кожен  ось  так  загине
Через  Лореляй  прекрасний  спів.

(Мій  варіант  перекладу  вірша  Г.  Гейне  "Lorelei")

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892201
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.10.2020
автор: Mezu Svitlana