ДАВАЙ ПОМОВЧИМО З ТОБОЮ
Вже надвечір'я...довгий вечір
Хочеться,просто посидіти.
Щоб ти,обняв ніжно за плечі
І від твого погляду -горіти.
Давай,помовчимо з тобою
Будемо,слухати музику зір.
Намалюй казку своєю рукою
Ніч , усміхнеться з синіх гір.
Розпалимо у каміні вогонь
Зігріємо,змерзле наше тіло.
Прийму,тепло з твоїх долонь
За плечима,зміцніють крила.
Я буду ,дивитись в твої очі
Немов би, в небо голубе.
Бути,удвох -щастя жіноче
І відчути,сильне плече.
З тобою ,я хмелію без вина
В глибинні очей потопаю.
І нестрашні ,заметіль зима
Ти ,моє літо..я твоя весна - у раю.
На двох,заварю з липи чаю
І поласуємо солоденьке.
Я ,тебе так люблю ,кохаю...
Я твоя мила...Ти,мій миленький.
За вікном,розлився осінній дощ
Вітер,навіює холод зими.
З тобою,я пан серед вельмож...
Бо поруч,зі мною кохана є ти.
М .Чайківчанка.
2008 10 .29
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891977
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.10.2020
автор: Чайківчанка