[b]А[/b] за вікном вже падав жовтий лист,
[b]Н[/b]а посивілі скроні сон схилявся,
[b]Е[/b]легію створивши, як колись,
[b]Н[/b]а світ природи ніжно задивлявся.
[b]Е[/b]нергія блукала навкруги,
[b]Ч[/b]аруючи усе до сну і казки,
[b]К[/b]расиво неповторністю руки
[b]А[/b]зарти зазнавали вже поразки.
[b]Ч[/b]астиночка природи - лиш вона,
[b]Е[/b]мфазу звуків з сумом поєднала,
[b]К[/b]рутилася у пошуках дитя,
[b]А[/b] темінь їй сміливо заважала.
[b]Л[/b]ітаючи думками в далечінь,
[b]А[/b] сон схиляв ті скроні посивілі,
[b]Д[/b]одавши у природу звідусіль,
[b]Н[/b]апрочуд до глибинки защемілі.
[b]І[/b] борючись з дрімотою і сном,
[b]Я[/b]к же могла знаходити ще сили?
[b]К[/b]ружляючи у вирії думок -
[b]С[/b]томилась та оздоблювала крила.
[b]В[/b]игадувала люба, в глибині,
[b]Я[/b]к щастю посміхнеться через роки,
[b]Т[/b]ендітність і любов в її душі -
[b]О[/b]сь чути на порозі перші кроки...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891824
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.10.2020
автор: Наталі Косенко - Пурик