У сні ти огортала мене корою,
а теплим мохом вкривала кожну щілинку,
що розпускалась з нарцисами, і весною
передавала від сонця пухку жаринку
Дух спеки пронизував молодість крони,
та в стовбурі ніжність пульсуюча грала,
з хребців виривались останні нейрони
і в луб сонна артерія тихо вростала
Час перетинав наші зв'я́зки повільно,
через орбіти камбій прописував кола -
понад завитку тріск мерехтів божевільно:
"Не прокидатись. Не прокидатись ніколи"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891746
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.10.2020
автор: 3^4