в грудні, коли довгі вечори, ми так само довго розмовляємо,
і наші слова – то сніг, то дощ.
ти цокотиш зубами – й щось відповідаєш, ніби кидаєш проклін.
чом би нам сьогодні не відпочити та не подумати про тих,
хто не має вогню, щоб зігріти кістки на різдво?
он джек мороз, що завжди з вороною в каптурі – він не має.
он якраз падає останній листок з берези. ми просимо
розглянути це питання: в світі існують особи,
що не мають грошей на гиндичку, вино й подарунок друзям.
– ні на дитячий сміх біля вогнища, ні на добрих сусідів.
джек мороз та ворона в каптурі просять тепла й допомоги.
поки дуб не гнеться, поки хміль ще в'ється,
ваша доля ще не відома.
господь тебе знайде в пожаданні твоїм,
і щастя тебе покине.
весь домашній затишок втратив свою важливість,
нам залишається лиш поділитися нашою радістю, але з ким?
– звісно, з джеком морозом; звісно, з вороною в каптурі.
в грудні дуже довгі вечори, й нам не набридає говорити;
наші розмови – то сніг, то дощ.
ти цокотиш зубами, бо наближається свято,
й треба з кимось ділитися нашим родинним теплом
jack frost and the hooded crow, jethro tull
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891625
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.10.2020
автор: Alisson