А сонце сходить і заходить,
Отак життя по колу бродить,
Отак і дні стать коротші,
А ми не будемо молодші.
Усе було, усе відчула,
І те, щоб краще, щоб не було,
Але під Богом всі ми, люди,
І іншого в житті не буде,
Тому находить злість і туга
Бо в серці ні весни , ні друга
І, певно, кращою не стати,
Бо вже не вийде політати,
Бо вже не та духовна сила,
Яка могла розправить крила,
А може все ще знову буде,
Нова весна і квіти всюди?
І новий розквіт на розрусі,
Нові чуття, життя і друзі.
Так хочеться не втратить віру
У все нове, весняне щире.
13.10.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891616
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.10.2020
автор: Руслана Сапронова