чи могли б ви пристати до цього повільного оркестру?
тоді вам буде втішно покинути це місце:
пором відчалив, сльози висихають,
і вечірні корови повільно бредуть додому.
чи могли б ви не приставати до цього оркестру?
тоді вам було б утішно дивитися, як він минає:
у нескінченній скорботі, в жалю за тим, що минуло,
– чим ділилися вчора без думки про завтрашній день.
візьміть мою руку, прийміть мій уклін.
ви грали для мене – і то для тепер; надалі
не зважайте на ці слова, що просто гудуть, мов бджоли.
рушайте рішуче, повагом; на мене не озирайтеся:
хай не кажуть ворони, що ми прощаємося з коханням.
сподіваюся, ще побачу вас уві сні зимової ночі.
тих ночей буде нам достатньо, щоб позначати шлях.
ви оплатили цю музику на багато років наперед –
йдіть тепер з цим оркестром скільки вам буде завгодно.
прийміть поцілунок; низький вам уклін.
рушайте повільно, з обачністю: тут
дорога зовсім розбита
slow marching band, jethro tull
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891583
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.10.2020
автор: Alisson